Лукашенко хотів бути президентом Росії, а Путіну не допоможе навіть Трамп – Костянтин Боровий

Про те, чому навіть Дональд Трамп не допоможе Росії уникнути санкцій в 2019 році, на що Володимир Путін розраховує на виборах в Україні, як РФ підкорятиме Білорусь і коли Олександр Лукашенко хотів отримати владу над всією Росією, в інтерв’ю НАРОДНІЙ ПРАВДІ розповів російський опозиційний політик Костянтин Боровий.

– Якими будуть американські санкції проти Кремля в 2019 році, враховуючи існуючу законодавчу базу в США та законопроекти?

– Є кілька законів, за якими можуть розвиватися санкції. Це й щодо хімічної атаки (отруєння Скрипалів у Солсбері, – НП), і за актом Магнітського, і акт за Крим. Я не дуже розумію, чому в Кремлі думають, що все обійдеться. Кремль розраховує на російське “авось”.

Є ще й законопроекти. Конгрес оновив склад, тому є затримка у введенні нових санкцій. Чим спокійніше це буде робитися, чим менш емоційно, тим краще. Добре прораховані дії – правильніша політика.

– Чи може Трамп пом’якшити майбутні санкції?

– Це слабкі надії, тому що від Трампа мало що залежить. Існує консенсус між демократами та республіканцями. Новий склад Конгресу США може бути налаштований ще радикальніше та серйозніше в питанні введення санкцій.

– Якщо перейти до України, в нас вибори у 2019 році. На що може розраховувати Кремль на президентських і парламентських виборах?

– На парламентських виборах зрозуміло, на що надія, – що в Раді опиниться значна частина тих людей, із ким можна домовлятися. Оскільки ніяких люстрацій в Україні не було, відкрито діють проросійські партії і окремі політики навіть в умовах війни, Кремлю залишається тільки всі ці партії та окремих кандидатів підтримати точково. Вони це й роблять.

Ну, наприклад, Путін неодноразово говорив, що в Україні його хвилює фактор Саакашвілі. Різними технічними прийомами, через спецслужби чи відносини з Порошенком, йому вдалося домогтися усунення Саакашвілі від влади, депортації та позбавлення громадянства. Це такий подарунок для Володимира Путіна. Це не подарунок Україні.

Україні треба, щоб Захід провів якийсь новий план Маршалла, інвестував в Україну. Але план Маршалла – це серйозні та складні зобов’язання. Коли план Маршалла пропонувався Західній Європі, американці вимагали таких зобов’язань, які зараз назвали би неполіткоректними: закладати землю, відсутність в уряді комуністів і, природно, нацистів. Дещо робилося прямо окупаційною адміністрацією. США вдалися до таких кроків в Україні, Саакашвілі – це посланець США. Він почав реалізовувати абсолютно стандартну схему в Одеському порту, замість бандитів і спецслужб було залучення західних компаній, усунення всіх інтересантів. Проста схема: західна компанія керує, а її контролюють. Це перший крок. Але навіть на цьому Україна прокололася, виникли інтереси, міркування, що не дозволили все це реалізувати.

– Чи можна очікувати на посилення агресії проти України в 2019 році?

– Кремль не зацікавлений у посиленні агресії – це витрати. Але тут не тільки гроші, куди більш значуща політична складова – агресія означатиме політичне посилення позицій військових у Росії. Це логічно: коли військові беруть на себе вирішення якихось складних завдань, повноваження перетікають від цивільної влади та спецслужб до військових. У цьому сенсі віддавати владу ніхто не хоче.

– Зараз загострилися відносини між авторитарними лідерами Білорусі та Росії. На ваш погляд, що там буде?

– Білорусь вже давно не є незалежною державою ні в політичному, ні в економічному сенсах. Головне ж не у кредитах, які надає Росія, а в тому, що білоруська економіка не в змозі бути конкурентоспроможною. Майже все, що виробляється в Білорусі, може реалізовуватися тільки в Росії. Навіть білоруська картопля вже дорожча, ніж інша імпортна. Це означає, що її будуть купувати ті, хто зобов’язаний купувати за держзакупівлями. Економіка неконкурентоспроможна. Така економіка на цьому ринку існувати не може, тільки в розподільній системі.

Тепер про політичну залежність. КДБ Білорусі – це фактична філія ФСБ Росії, білоруська спецслужба знаходиться під повним контролем російських спецслужб. Лукашенко сприйняв цю декоративну технологію. Собі він може дозволити висловлювати сумнів у необхідності об’єднання з Росією за угодою 1999 року (про створення Союзної держави РФ і Білорусі, – НП), яку він підписав, коли думав, що може стати президентом всієї Росії. Зараз ситуація змінилася, а втрачати владу в Білорусі він не хоче.

Лукашенко – це такий колгоспний жлоб, який найдрібнішої частини влади випускати не буде. Тому Лукашенко грає з Путіним в гру під назвою «незалежна Білорусь», але це чиста декорація. Лише кілька місяців нинішня Білорусь зможе прожити без субсидій з боку Росії. Колгоспний лад Лукашенка підтримувати можна лише завдяки субсидіям Росії. Фактично вже сьогодні Білорусь є регіоном Росії, який підтримується Москвою як регіон РФ.

– Але навіщо тоді Путіну розбурхувати Мінськ, проводити податкові маневри тощо?

– По-перше, Путін і уряд Росії намагаються універсалізувати Білорусь, вмонтувати її в економічну систему Росії, щоб це не була дірка для викачування ресурсів. Зараз вимоги щодо універсалізації податків і виконання податків – це рішення радикальніше, ніж виконання угоди про створення Союзної держави. Це повне підпорядкування Білорусі Москві. Звичайно, це форма колоніального підпорядкування. Але Білорусь і так у цьому статусі, просто ступінь поглиблюється.

По-друге, Путін шукає новий формат для продовження своєї влади. Найбільш безкровний шлях – виконання угоди про створення Союзної держави. Лукашенко не хоче, це для нього втрата влади, перехід у статус російського губернатора, якого за російськими законами можна просто зняти. Припиняються всі ці фіктивні розмови про рух Білорусі в бік ЄС, вони стають розмовами тієї ж цінності, що й розмови про рух Калінінградської області в бік Євросоюзу. Це вже і Путін показав, а до Путіна Єльцин. Будь-які сепаратистські настрої будуть каратися жорстокою війною, як у Чечні.

– А чому потрібно прибирати Лукашенка? Можна створити Путіну посаду президента над президентами, коли Медведєв буде президентом Росії, Лукашенко – Білорусі…

– Ну як, є Конституція Союзної держави. Вона за всіма ознаками буде повторенням російської Конституції, там є місце для одного президента. Хоча мова йде про юридичне закріплення фактичного стану. Перетворення Лукашенка на губернатора шести областей – це, мабуть, єдиний шлях. Лукашенко розуміє, що чинити опір такому рішенню, якщо воно буде прийняте, марно. Зараз він намагається запобігти, але таке враження, що вже навряд чи в нього це вийде.

Олександр Куриленко

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.